Розміркувуючи над темою однієї з конференцій мимоволі  відчуваєш печаль(смуток), помірне  розчарування від нездійснених  задумів, планувань, очікувань. З’являється почуття  схоже на заздрість чи «щось подібне» і людина вже знаходиться в незадоволенні від життя та від себе самої. Проте, якщо поставити себе на місто того, у кого ці задуми, планування, очікування здійснились, цілковито в інших барвах можна описувати  стан задоволення від життя та свого різноманіття. І зрештою виявляючись наглядачем таких різноманітних процесів розумієш або не розумієш чому це все має бути у нашому житті.

Готфрід Лейбніц підкреслює, що заздрість – є неспокій (незадоволення) душі, витікающий з того, що бажаним нам добробутом  володіє інша людина , яку ми не вважаємо більше нас гідною володіти ним.

Словник В.Даля дає визначення заздрості – якість того, хто заздрить; прикрість по чужому добру чи добробуту.

Французький літератор Антуан де Ламонті  говорить, що заздрість – мимовільна данина поваги, яку мізерність платить достойності.

Можна і далі посилатися на різні тлумачення та визначення заздрості і всі вони будуть  влучні та різнобічні.

Спробую зупинитися на цьому  простому факті буття людини, яку привчили  відчувати себе нижче (гірше) або вище (краще) когось, тобто людині властива певна  якість прищеплена ззовні і яка не надає простору їй побачити себе без   відчуття сорому та зневаги. Заздрість означає, що ми вже далеко від себе. Перебуваючи одночасно на двох різних полюсах (коли ми комусь заздримо та одночасно бути тим, кому заздрять)- людина зазнає щось подібне на напругу.

Посилаючись на досягнення сучасної нейрофізіології, вчені знайшли у мозку зони заздрості та зловтіхи. Ділянки мозку активізуються, коли людина відчуває заздрість або зловтіху  та співпадають із зонами, які відповідають за зовсім інші реакції. Герої, які викликають найбільшу заздрість у оточення, активізували у мозку останніх передню частку поясної ізвіліни – регіон , який відіграє  головну  роль в обробці болю. Заздрість та біль виявляються фізіологічними близнюками.

У східній медицині енергія вітру народжується у поперековій зоні. Вітер у свою чергу народжує стихію дерева, уособленням якого є печінка. Головними емоціями печінки є гнів та роздратування.

Коли людина відчуває біль у спині – у медицині застосовують витягнення як один із методів комплексного лікування.

Звертаючись до середньовіччя, знаряддя катування, винайдене під назвою «Диба», яке нагадує витягнення, часто застосовувалось для покарання відьом та їх зречення від своїх знань.

Тобто,  випробуючи такий розмах суперечливих (амбівалентних) почуттів, людина піддає себе тортурам, відчуваючи деколи нестерпний біль, відрікаючись таким чином від самої себе, та не відає (не знає) про саме себе. Повсякчас  говорять «не відає , що творить».

Стосуючись раннього християнства, його відношення до «справжнього життя», до «пекла»  та «раю» -  у поважного християнина з’являється чи  виховується заздрість до того  часу, який настане після смерті. Що до справжнього сьогодення   – у ньому людина не щаслива,  з самого початку винна, позбавлена задоволення та усвідомлення себе. Вона відчуває себе здатною випробовувати величезне терпіння до всіх позбавлень і знедоль  не звертаючись до себе,  підсилюючи при цьому первинний захист «Allmächtige Kontrolle» тут і зараз, впадаючи в океан неуцтва і лицемірства, зневажаючи себе тим, що «зараз» час проявити витривалість і терпіння до власних інстинктів, потреб та задоволень,  продовжує неусвідомлено заздрити самої собі, що все це у неї буде, але потім, коли вона помре, порушуючи тим самим закони пошани до себе і пошани до процесів природніх  та надприродніх.

Говорячи за схемою, то у центрі Его постійно відбувається послідовний процес  – один об’єкт (хороший або поганий) заздрить іншому (хорошому  чи поганому) постійно перебуваючи у напрузі і змінюючи свої  місця. Між тим, доки відбувається ця міжусобиця, мрії здійснюються у когось з них іншого, розміщуваного  в об’єкт  зовнішнього світу. Втрата контролю в наявності – щось сталося окрім нашої волі. Незмінні супутниці  заздрості – ревнощі – вже стукаються у вікно та знов здійснюється порочне  коло, випробовуючи розчарування і порожнечу усередині себе та все більш віддаляючись від справжнього себе.

На мій погляд приклади багаточисельні, як то прості людські відносини, відносини між групами людей, країн, держав – співтовариств. Маленький штрих з динаміки однієї з моїх робочих груп. Особливо яскраві та захоплюючи емоції, відгуки у людей тих, які прийшли вперше на групу, часом є наслідком  їх довгого подальшого ухилення або розлучення з групою. Це є наслідком зіткнення з власним відчуттям заздрості до себе та інших, до отримання знання і розуміння і як наслідок втрати  власної  ілюзії всемогутності.

Ще один погляд – приклад втрати українським народом своєї культури та особистості. У першу чергу – зневага до мови. Мова – це певні образи, поняття, процеси, цінності і відчуття. Слово передає відчуття придбані на підставі досвіду народу. Взагалі без мови неможливо мислення та творчість. Відвертаючись,  забуваючи мову(принижуючи її), тим самим звертаємось одночасно до якої-небудь іншої, звеличуючи її – неусвідомлено заздримо  іншим цінностям, досвіду, розумінню, творчості, а внаслідок цього і народам носіям  цих чеснот. Втрачаємо свою особистість, втрачаємо свою культуру, традиції, не збагачуючись ні «своїм», ні «чужим»,  втрачаємо удвічі.

Дихотомія: українець – росіянин, англієць, єврей – нав’язане зіставлення унаслідок визнання сліпого факту, що українець «гірше», «малоцінніше» ніж усі інші та спонукає його (українця) до певних дій як відреагування почуттів, пов’язаних із заздрістю. Можливо, однією з причин подібного відчуття є те, що українець не бажає бути  «самодостатнім» у широкому розумінні цього слова, та знаходиться у прищепленому бажанні не любити та не поважати себе. На мій погляд вказана дихотомія є актуальною проблемою сьогодення.

Якщо розглядати заздрість з точки зору архетипів Юнга – заздрість,  щось існуюче до нас в якійсь формі(можливо, що має схожість з преконцепціями Біона), що оволоділо людиною і паралізує її, якщо не удаватися до людського усвідомлення.  Усвідомлено враховувати багатозначність та безмежне багатство взаємозв’язків. Найбільш очевидним є вплив архетипів за часів криз, коли Я або Его відрізняється найбільшою вразливістю. Може бути, що мої роздуми відносно заздрості спровоковані кризою, яку переживає держава, нація, суспільство і кожна відокремлена  людина в теперішній час. Без особливого досвіду переживань, знання про заздрість нічого не варті. Звичка себе не усвідомлювати породжує гіркоту розчарування та втрату мрії…

Література:

  1. Бурдо Н.Б., Відейко М.Ю. Трипільська культура, 2008.
  2. Даль В. Толковый словарь, 1981.
  3. Жижченко В.П. Мова і культура, 2011.
  4. Петер Кутер Любовь, ненависть, зависть, ревность. Психоанализ страстей, 2004.
  5. Петер Кутер Сучасний  психоаналіз, 1997.
  6. Протоиерей Зеньковский В.В. Апологетика, 2004.
  7. Юнг К.Г. Человек и его символ, 2012.

Комментарии: